Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!
Задний двор, полный закладок, горящие шишки, а я в своей куртке подзаправился на полную катушку. Рубить начало, как будто время остановилось, а я смотрел на эту реальность через хмурь. Жизнь становилась яркой, словно картинка на бульбуляторе.
Помню, как задохнулся от смешения, наблюдая, как один чувачок подкачался до состояния "шуруп". Лицо у него было такое кривое, что даже оно перестало быть привлекательным. Он словно наркоман-пират закатил пиратский смех и рассказал нам, как бы он продал все свои вещи ради долгожданного наркотика. И у меня в голове горела идея: поскорее достать дистиллят ТГК!
Заранее я ничего не подозревал, что на этой выставке можно будет купить такую вещь. Большой магазин, сорок тысяч футов площади в одном помещении, все без ума от наркотического действия, находящегося в воздухе. Хотелось закурить, подзаправиться, чтобы внезапно не рубить и не упасть с ног.
И тут я его увидел, дистиллят ТГК, стоящий на полке, словно хорошая дикая шняга. Мой взгляд пристально приковался к этому флакону, а сердце забилось сильнее. Я понял, что это моя вещь, мой кодеин на сегодняшний день.
Как же я напрягся, когда увидел ценник на эту крутую наркоту. Жадные продавцы ставили запредельные цены, словно продают свою душу. Я был готов заплатить любую цену, чтобы взять этот дистиллят и отправиться в путешествие своей жизни.
Магия произошла, когда я достал свой последний купюрник из кармана и подошел к кассе. Продавщица улыбнулась, такая милашка, у нее глазки сверкали, словно упаковка с закладками только что сорвалась на глазах.
И вот, братва, я уже держу этот флакон в руках, как долгожданный приз. Мое сердце замерло. Я просто не мог поверить, что такая красота может быть реальной. Ведь только в моих снах я мог видеть такую крутую шнягу.
Выставка была просто космическая. Я гулял, забывая про реальность, словно в параллельной вселенной. Вокруг меня были крутые ребята и девчонки, словно армия наркоманов, готовых на все, чтобы достать свою порцию эйфории.
Люди, как наркотики, находили друг друга, обсуждали свои способы подзаправиться и делиться опытом. Я чувствовал себя, как герой, ведь мне удалось пробиться в эту "высшую лигу". И мое сердце билося все сильнее от радости и волнения.
На этой выставке каждый встретил своего наркомана-друга, и мы начали рассказывать друг другу свои истории. Как-то парень поведал, как он свалил с жизни из-за наркоты. Но это только усилило наше желание продолжать наслаждаться этими запретными плодами.
Я до сих пор помню, как мы организовали фигурное движение вдоль шума музыки, вкусивши наш дистиллят ТГК. Мы просто ощущали себя пробудившимися демонами, готовыми покорить весь мир наркотической индустрии.
В этих потерях и наркотической иллюзии я ощутил себя более живым, чем когда-либо. Я понял, что в этой безумной реальности я максимально находился сам с собой, живой, настоящий.
Братцы, знаете, я не советую этот путь. Такое путешествие может обернуться горьким опытом и потерей себя. Все эти закладки и закрытые друзья – только иллюзия. Лучше наслаждаться жизнью в реальности, чем в параллельной вселенной, созданной таблетками и порошком.
Но, несмотря на это, я благодарен этому путешествию. Оно научило меня многому. Я понял, что наркоманы это не просто безответственные бездельники, а люди с историей и своими проблемами.
Испытания и опасности укрепили меня. Я понял, что могу быть смелым и крепким даже в самых темных моментах своей жизни. И, братаны, я буду сражаться, чтобы помочь другим выйти из этой гибельной реальности.
Мы все мечтаем о счастье, но не всегда видим его истинное лицо. В приливе наркотической радости мы теряемся и забываем о своих настоящих желаниях.
Как бы ни крутило мозг, как бы ни болела голова после этого путешествия, я все равно остаюсь человеком. Я готов смотреть вперед и искать новые пути к счастью. И я надеюсь, что и вы, братаны, найдете свою истину и сможете побороть свои демоны.

Репорт
Курилка